Цибуля та часник на Русі
користувалися особливою популярністю, незалежно від приналежності до того чи
іншого роду. Руські купці використовували цибулю та часник для жертвоприношень.
Ріпа
Ріпу знали ще древні греки, але цінували її дуже мало, аніж буряк. І коли у храмах приносили жертву богу Апполону, то буряк несли на срібному блюді, а ріпу – на олов’яному.
Древні перси вважали ріпу їжею рабів, а єгиптяни годували нею будівників пірамід. Римляни ж переважали у вирощуванні величезних плодів ріпи. До появи картоплі ріпа була основною на столах Європи. Відомо, що шведські та норвезькі селяни жертвували церкві десяту частину врожаю ріпи. Однак не один народ не цінував ріпу так, як слов’яни. Вона грала ту ж роль, що зараз картопля.
Буряк
Ще за 2000 літ до н.е. ассірійці, вавілоняни, перси знали буряк як овочеву та лікарську рослину. Приблизно за 500 років до н.е., коли в Європі вживали в їжу тільки вершки буряку, в Азії вже віддавали перевагу її корінню, яке було насправді смачніше та ситніше. Завжди батьківщиною вирощування буряку була Україна.
У більшості народів з буряком пов’язані різноманітні марновірства. Древні перси вважали його символом суперечок, розводів і пліток. Якщо хтось хотів „насолити” супернику, то йому підкидали буряк в його оселю. У росіян же вважалося, що буряковий відвар вбиває шкідливих комах. Так, приходом „бабиного літа” у багатьох селах здійснювали обряд поховання мух, тарганів та інших комах, замурованих у буряк.
Сакси пригощали вареним буряком нареченого, якому відмовляли віддати у жінки свою доньку.
Картопля
Перші бульби картоплі у 1570-1580 рр. Іспанські мореплавці доставили до Європи з Північної Америки, де картопля була одним з головних, а може й головним продуктом харчування аборигенів, що проживали в Андах (Болівія, Перу, Чилі). У 1769 році пережила великий голодомор із-за неврожаю хліба. Тому, хто знайде достойну зміну цього продукту була обіцяно велика нагорода. Таким був паризький аптекар Антуан Огюст Пармантьє, який вказав спосіб отримання крохмалю з рослин, що використовувалися для виготовлення каш.
Пармантьє знайшов картоплю і став наполегливо пропагувати її. Але народ з підозрою відносився до „отруйних іноземних ягід”. Тоді аптекар вирішив піти на хитрість. Так як у Парижі він був досить відомим, він був вхожий до короля Людовика ХVІ, якого зумів схилити на свою сторону. Пармантьє випросив у нього ділянку піщаної землі під Парижем. Посадив картоплю. Коли вона зацвіла, він зібрав букети квітів і приніс їх королю. Знать підняла аптекаря на сміх, але король з повною серйозністю прийняв букетик і навіть вдів його у петлицю камзолу, а згодом і королева з’явилася на великому святі з картопляними квітами. Тут багатьом було вже не до сміху і високорідні модниці готові були заплатити будь-які гроші, щоб отримати сині букетики.
Коли картопля достигла, Пармантьє приказав стражникам охороняти поле і близько нікого не підпускати. Розрахунок його був досить правильним: допитливі протоптували до поля велику кількість стежинок. Люди хотіли побачити таємний плід, який так ретельно оберігався.
На виду у всіх Антуан вдень викопував картоплю, а вночі відпускав охорону, бо, як він вважав, у цьому не було потреби, тому що у темноті картоплю не було видно. Але нічні „гості” все ж таки умудрялися розжитися темним плодом.
Урожай Пармантьє зібрав у присутності самих відомих людей Франції. Потім він влаштував обід. Всі страви кухарі приготували з картоплі. Навіть вино було з картопляної витяжки.
Після того, як аптекар з’їв дві тарілки картоплі, король на очах у всієї знаті самостійно покуштував блюдо.
Звичайно, така реклама не могла не подіяти. Картопля стала швидко поширюватися по країнах і вже наступною весною багато французів саджали у себе картоплю.
Огірки
Батьківщиною огірків є Індія, де й сьогодні можна зустріти їх диких родичів. Відомості про те, коли людина почала використовувати огірки і використовувати їх у їжу. Однак той факт, що огірок зображений на фресках Давнього Єгипту і в грецьких храмах дозволяє судити про досить поважний вік. Згодом огірки потрапили в Європу. Правда, на слов’янські землі вони прийшли більше всього з Східної Азії. Перші друковані відомості про огірки на Русі відносять до початку ХVІ століття, хоча у цей час вони були вже добре відомими російському народу та широко застосовувалися у харчуванні більшості верств населення.
Помідори
Томатами хотіли отруїти Дж. Вашингтона індійці, звідки томати були вивезені іспанцями та португальцями ще у ХVІ століття, вважали їх непридатними для їжі. Та харчування взагалі. Європа вирощувала томати як декоративну рослину у квітниках та горщиках на підвіконнях, висаджувала біля садових альтанок і в оранжереях.
Потрапили до нас томати у другій половині ХVІІІ століття. Називали їх тоді „псинками”, „скаженими ягодами”, „гріховними плодами”.
Батьківщина гороху – Афганістан та Індія. У цих країнах стали вирощувати його з ІV століття до н.е. сьогодні горох вирощують всюди: самий смачний і солодкий – горошок мозкових сортів.
Морква, як вважалося з’явилася на початку нашої ери у Азії, а у Європу її завезли лише з ХІV століття. Сьогодні відомо до 60 різновидів цього багатого вітамінами овочу.
Капуста прибула до нас з Середземномор’я. Це один з найпопулярніших овочів.